РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ КОВАЛЬСЬКОГО МИСТЕЦТВА БУКОВИНИ КІНЦЯ ХХ − ПЕРШОЇ ЧВЕРТІ ХХІ СТОЛІТТЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/facs-2025-2-26Ключові слова:
художній метал, ковальські фестивалі, металопластика, прикладне мистецтво БуковиниАнотація
У публікації розглянуто специфіку розвитку художнього ковальства буковинського краю останніх десятиліть в контексті визначення його місця в українському мистецтві кованої пластики. Мета роботи. Проаналізувати типологічні та стилістичні особливості ковальства Буковини у порівнянні з поступом цього різновиду декоративного мистецтва в інших регіонах України. Наукова новизна. У дослідженні подано характеристику робіт художників-ковалів, фірм і майстерень, розкрито знакову систему, використовувану майстрами. Методологія.У процесі вивчення теми було застосовано принцип системності, мистецтвознавчий аналіз, що дав змогу визначити стилістичні риси, притаманні творам окремих авторів та художньому металу краю загалом. Висновки. Розгляд відмінностей пластичного вирішення творів буковинського ковальства, як вагомої складової сучасного прикладного мистецтва, ґрунтується на аналізі значної кількості виробів, виконаних здебільшого, для міського середовища (оздоблення громадських споруд, парків, площ, приватних будівель). Використання геометричного, анімалістичного або асоціативного декору у роботах ковалів не лише гармонійно поєднується з конструкцією будівель, а й свідчить про особисті мистецькі уподобання авторів, визначаючи стилістичні риси творів, сприяючи впізнаванності їхньої манери виконання. Це проявляється як у застосуванні певних технічних прийомів, так і в структурі композиції, трактуванні мотивів, пластиці кованих творів. Сучасне ковальство Буковини часто поєднує в собі елементи і форми, притаманні різним видам мистецтва, а прагнення до збереження автентичного вигляду кованої пластики і використання традиційних орнаментів сполучене із новаторськими пошуками (панно О. Дідика, роботи С. Ковалюка, К. Кравчука). А. Хорт та І. Веренько використовують у своїй творчості спадщину сецесії, О. Жебчук інтерпретує мотиви ар-деко. Розмаїттям втілення ідей позначені вироби приватних майстерень: І. Цуркана, «Стиль Люкс» І. Бомбушкара, «Гефест». Важливою ознакою сучасного мистецького процесу є щорічне (до 2022 р.) проведення ковальських фестивалів, що споріднює Чернівці з іншими містами України, зокрема, Івано-Франківськом, Львовом, знайомить іноземних ковалів з доробком буковинських авторів та сприяє обміну досвідом між ними.
Посилання
Боньковська С. М. Ковальство на Україні (ХІХ – початок ХХ ст.). Київ : Наукова думка, 1991. 110 с.
Бушина Т. Декоративно-прикладне мистецтво Радянської Буковини. Київ : Мистецтво, 1986. 127 с.
Вандюк Л. Віденські впливи на архітектуру Чернівців (1775‒1918). Архітектурна спадщина Чернівців австрійської доби / Упоряд. П. Рихло. Чернівці : Золоті литаври, 2003. С. 81‒88.
Дугаєва Т., Міщенко І. Митці Буковини. Т. 1. Чернівці : Золоті литаври, 1998. 128 с.
Жебчук О. М. Коло друзів. Ковальська майстерня. 2006. № 4 (6). С. 100.
Матоліч І. Я. Сучасна кована металопластика Івано-Франківська: дизайн та художні особливості. Вісник Закарпатської академії мистецтв. 2024. Вип. 15. С. 116−123.
Невойса О. В. Розповідь Чернівецького «Кондора». Ковальська майстерня. 2013. № 1 (31). С. 84.
Селівачов М. Р. Лексикон української орнаментики: (іконографія, номінація, стилістика, типологія). Київ : АНТ. 2005. 399 с.
Фальова С. І. Жовтневі фестини у Чернівцях подвійне свято в родинному колі. Ковальська майстерня. 2008. № 4 (14). С. 24−25.
Шевченко Н. Д. Чернівці: 100 відомих адрес. Чернівці : Зелена Буковина, 2007. 190 с.
Шмагало Р. Художній метал України ХХ − поч. ХХІ ст. Енциклопедія художнього металу. Т. ІІ. Львів : Апріорі, 2015. Т. ІІ. 276 с.