Ввічливість. Humanitas

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИМИ ОСОБАМИ: ІННОВАЦІЙНІ ПРАКТИКИ ДОПОМОГИ ТА АДАПТАЦІЇ

2025-12-12T14:53:24+02:00

Стаття присвячена соціальній роботі з внутрішньо переміщеними особами, зокрема аналізу інноваційних практик допомоги та адаптації в умовах сучасних суспільних викликів. Мета дослідження – окреслити інноваційні технології соціальної підтримки і адаптації ВПО в умовах воєнного стану. У ході наукового дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання, зокрема аналіз і синтез, системний та порівняльний підходи, узагальнення, структурно-функціональний і соціологічний методи. Результати дослідження показують, що сучасна система соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами в Україні відзначається багаторівневістю, комплексністю та спрямованістю на довготривалу інтеграцію переселенців у приймаючі громади. Доведено, що ефективність соціальної допомоги забезпечується через поєднання державних, громадських і міжнародних ресурсів, що дозволяє створювати цілісні програми підтримки, які охоплюють гуманітарну, психологічну, освітню й економічну складові. Досліджено напрями удосконалення системи соціальної підтримки переселенців, серед яких: постійний моніторинг потреб і ефективності програм, персоналізація підходів до клієнтів, посилення психологічної допомоги та розвиток навичок самозабезпечення. Показано важливість підвищення кваліфікації соціальних працівників, удосконалення механізмів соціальних виплат, створення умов для доступного житла і працевлаштування. Особливу увагу приділено соціальній інтеграції ВПО в життя громад через залучення до волонтерських ініціатив, програм взаємодопомоги та спільних проєктів розвитку. Доведено, що інтеграція цифрових, соціально-економічних і психотерапевтичних інструментів формує нову парадигму соціальної роботи, орієнтовану на сталий розвиток, інклюзію та зміцнення людського потенціалу в умовах воєнних викликів. Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для розроблення ефективних програм соціальної інтеграції ВПО, удосконалення технологій надання допомоги та формування державної політики соціального захисту в кризових умовах.

АНАЛІЗ ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ В ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

2025-12-12T14:57:57+02:00

У статті представлено аналіз Програми соціальної інтеграції внутрішньо переміщених осіб в життєдіяльність Орининської територіальної громади Кам’янець-Подільського району Хмельницької області на період 2024–2026 років. Програма створена з урахуванням чинного законодавства України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів і передбачає координацію діяльності органів місцевого самоврядування, державних органів, закладів освіти та культури, громадських організацій у реалізації заходів соціальної інтеграції. Метою програми є комплексне забезпечення прав і соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб, створення для них належних умов проживання, доступу до медичних, освітніх, адміністративних та культурних послуг, а також надання психологічної допомоги та підтримки в процесі адаптації до нового середовища. Основні напрями реалізації програми охоплюють сприяння соціальній адаптації внутрішньо переміщених осіб, що передбачає забезпечення житлових прав, соціального захисту, працевлаштування, інформаційного супроводу, доступу до медичних і освітніх послуг, оздоровлення дітей та надання психологічної підтримки. Крім того, програма передбачає сприяння соціальній інтеграції внутрішньо переміщених осіб в громаду шляхом проведення щорічного моніторингу стану адаптації, будівництва та реконструкції житла, створення консультативних механізмів для участі внутрішньо переміщених осіб у процесах прийняття рішень органами місцевого самоврядування, а також реалізацію культурно-освітніх та патріотично-виховних заходів для молоді. Реалізація програми спрямована на підвищення обізнаності внутрішньо переміщених осіб щодо наявних соціальних, медичних, освітніх та адміністративних послуг, створення сприятливих умов для їхнього працевлаштування та самореалізації, а також забезпечення належного соціального, психологічного та освітнього супроводу. Програма передбачає використання бюджетних ресурсів Орининської сільської ради, державного бюджету та бюджету Хмельницької області, а також залучення міжнародних грантів і благодійної допомоги. Здійснення запланованих заходів дозволяє знизити негативні наслідки внутрішнього переміщення, сприяє зміцненню соціальної згуртованості громади, підвищенню рівня національної свідомості та формуванню умов для сталого розвитку місцевої громади з урахуванням потреб та потенціалу внутрішньо переміщених осіб.

ВИДИ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ НАДАННЯ ДЛЯ ВРАЗЛИВИХ КАТЕГОРІЙ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ

2025-12-12T15:02:27+02:00

У статті розкрито сутність, зміст і класифікацію соціальних послуг, а також окреслено особливості їх надання вразливим категоріям населення в умовах воєнних дій в Україні. Зазначено, що сучасна воєнна ситуація спричинила глибокі соціальні трансформації, які суттєво вплинули на систему соціального захисту, викликавши необхідність адаптації механізмів підтримки до кризових умов. У дослідженні наголошується, що в умовах війни суттєво зросла кількість осіб, які потребують соціальної допомоги, зокрема внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, членів сімей військовослужбовців, людей з інвалідністю, дітей і цивільних, постраждалих від бойових дій. Авторами проведено систематизацію основних видів соціальних послуг, визначених у «Класифікаторі соціальних послуг» Міністерства соціальної політики України, серед яких виокремлено соціальний захист, медичні, освітні, житлово-комунальні, транспортні, культурно-дозвіллєві та інші послуги. Особливу увагу приділено проблемам доступності, ефективності та якості таких послуг у кризових умовах, а також питанням міжвідомчої взаємодії та розвитку партнерства між державними структурами, громадськими організаціями й міжнародними інституціями. У статті підкреслено, що війна змінила пріоритети соціальної політики – на перший план виходить необхідність оперативного реагування на надзвичайні ситуації, мобільність соціальних служб, впровадження кризових моделей соціальної роботи, а також посилення психологічної та реабілітаційної підтримки населення. Значну увагу приділено професійній підготовці соціальних працівників, їхній культурній компетентності, комунікативним умінням і здатності до кризового менеджменту. Результати дослідження мають практичне значення для вдосконалення механізмів соціального захисту, оптимізації системи надання послуг у надзвичайних умовах, а також для розроблення освітніх і професійних програм підготовки фахівців соціальної сфери.

ДЕОНТОЛОГІЧНІ ТА ЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З МІГРАНТАМИ

2025-12-12T15:06:17+02:00

Метою статті є комплексний аналіз деонтологічних та етичних проблем соціальної роботи з мігрантами, а також дослідження міжнародних практик соціальної підтримки та можливостей їх адаптації в українських реаліях. Предметом дослідження виступають професійні етичні орієнтири соціальної роботи та механізми їх реалізації у практиці підтримки мігрантів, а об’єктом – процеси соціальної інтеграції та захисту прав мігрантів у національному і міжнародному контексті. Методологія дослідження базується на комплексному аналізі наукових публікацій, нормативних документів та міжнародних практик, із застосуванням порівняльного підходу та філософсько-етичного осмислення професійної діяльності соціальних працівників. Особлива увага приділена аналізу культурної компетентності, міжкультурної скромності, соціальної справедливості та прав людини як ключових орієнтирів професії. У результаті проведеного дослідження встановлено, що соціальні працівники стикаються з конфліктом між бюрократичними вимогами та гуманістичними цінностями, а ефективна робота з мігрантами потребує інтеграції правового, культурного та психологічного підходів. Проаналізовано міжнародні практики соціальної підтримки у Німеччині, Швеції, Канаді та Нідерландах, що демонструють комплексне поєднання правового захисту, соціальної інтеграції та психологічної допомоги. Для української практики ці дослідження є орієнтиром для створення адаптованих моделей соціальної роботи, які враховують національні особливості та виклики глобальної міграції. Висновки підкреслюють, що соціальна робота з мігрантами є не лише професійною діяльністю, а й практикою морального та культурного діалогу, де права людини, етика, соціальна справедливість та міжкультурна компетентність формують цілісний філософський орієнтир професії.

ПЕРВИННА МЕДИЧНА ДОПОМОГА В ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАДАХ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-12-12T15:09:36+02:00

Мета статті полягає у виявленні особливостей та проблем доступу до первинної медичної допомоги (ПМД) у територіальних громадах Харківської області в умовах війни. Теоретико-методологічною основою дослідження виступила концепція Ж. Левеска, яка дозволила комплексно проаналізувати характеристики системи первинної медичної допомоги в громадах Харківської області та можливості мешканців громад. Методологія. Стаття базується на матеріалах дослідження, яке було проведено в 2024 році в територіальних громадах Харківської області та носило розвідувальний характер. Для збору даних було використано метод онлайн опитування із застосуванням гугл-форми. Загальна кількість респондентів онлайн опитування склала 371 пацієнт закладів первинної медичної допомоги в територіальних громадах Харківської області. Анкетування охоплювало показники доступності медичних послуг з позиції системи (досяжність, прийнятність, наявність та розташування, фінансова доступність, відповідність) та пацієнтів (усвідомлення потреб, здатність знайти та досягти допомогу, платоспроможність, активна участь у лікуванні). Наукова новизна. Вперше на матеріалі прифронтового регіону України комплексно оцінено стан доступності ПМД з урахуванням впливу війни. Виявлено системні бар’єри – кадровий та технічний дефіцит, недостатня цифровізація, обмежена транспортна доступність; а також поведінкові – відкладене звернення по допомогу, психологічні бар’єри, низька цифрова грамотність, обмежене розуміння медичної документації. Висновки. Попри високу оцінку пацієнтами досяжності, прийнятності та відповідності ПМД, значний вплив на її доступність мають наслідки війни – руйнування інфраструктури, скорочення медичних кадрів, економічна нестабільність. Подальший розвиток ПМД вимагає технологічної модернізації, зміцнення кадрового потенціалу, покращення транспортної доступності та підвищення медичної й цифрової грамотності населення.

ПРОБЛЕМИ ТА ПОТРЕБИ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ДІТЕЙ В УМОВАХ ВІЙНИ: РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ І МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

2025-12-12T15:12:58+02:00

У статті проаналізовано правове, інституційне та практичне забезпечення захисту дітей-внутрішньо переміщених осіб (ВПО) в умовах війни, а також визначення ролі громадських та міжнародних організацій у реалізації державної політики соціального захисту дітей, постраждалих від воєнних дій. Особливу увагу приділено дослідженню механізмів міжсекторальної взаємодії між державними структурами та неурядовими організаціями у сфері соціальної, психологічної й матеріальної підтримки дітей-ВПО. У дослідженні застосовано системно-структурний і порівняльний підходи, що дозволило проаналізувати чинну нормативно-правову базу України, яка регулює права дітей-ВПО (Закони України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», «Про охорону дитинства», «Про соціальні послуги», а також відповідні постанови Кабінету Міністрів України та накази Міністерства освіти і науки). Використано аналітичний метод для узагальнення статистичних даних і звітів міжнародних організацій (Caritas Ukraine, Save the Children, UNICEF, World Vision International) щодо масштабів гуманітарної, освітньої та психологічної допомоги дітям в Україні. Описово-аналітичний метод дозволив оцінити ефективність цих програм і сформулювати рекомендації щодо інтеграції їхнього досвіду у державну політику. Здійснено комплексний аналіз правових засад та практичних механізмів соціального захисту дітей-внутрішньо переміщених осіб у контексті воєнних подій. Визначено роль провідних благодійних і міжнародних організацій у наданні комплексної допомоги дітям-ВПО, яка охоплює освітній, психологічний, соціальний та матеріальний компоненти. Обґрунтовано доцільність створення в Україні національної системи підтримки дітей-ВПО за моделлю «дружніх до дитини просторів» (Child Friendly Spaces), яка поєднувала б державні програми з практиками неурядових структур. Запропоновано концепцію впровадження державної програми «Безпечна школа» на основі досвіду проєкту «ГОВОРИ» Центру гідності дитини Українського католицького університету, що передбачає електронні інструменти звернення дітей по допомогу та розвиток культури безпечного освітнього середовища. Результати дослідження доводять, що наявна система соціального захисту дітей-ВПО в Україні потребує подальшого удосконалення та інституційного зміцнення. Попри достатню законодавчу базу, реалізація її положень у громадах є нерівномірною через кадрові, фінансові та організаційні обмеження. Громадські та міжнародні організації відіграють ключову роль у заповненні цих прогалин, забезпечуючи оперативне реагування на потреби дітей та їхніх родин. Для підвищення ефективності державної політики доцільно інтегрувати успішні практики гуманітарних структур у систему соціального захисту, запровадити адресні грошові гранти, програми психосоціальної підтримки, а також розширити мережу дитячих центрів допомоги у кожній територіальній громаді. Упровадження таких заходів сприятиме формуванню сталих механізмів захисту прав дітей, підвищенню рівня соціальної безпеки та відновленню психологічного добробуту дітей, які пережили вимушене переміщення.

РОЛЬ ОСОБИСТІСНИХ РЕСУРСІВ У ПРОЦЕСІ РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ВИМУШЕНИХ МІГРАНТІВ

2025-12-12T15:16:21+02:00

У статті досліджується роль особистісних ресурсів у процесі ресоціалізації вимушених мігрантів. Повномасштабна війна спричинила безпрецедентні хвилі внутрішньої й зовнішньої міграції українців, руйнуючи соціальні зв’язки та ускладнюючи доступ до житла, праці й послуг. На цьому тлі ресоціалізація постає як ключовий напрям соціальної політики: відновлення здатності до взаємодії, самоідентифікації та активної участі у приймаючих громадах, попри травматичний досвід і дефіцит ресурсів у громадах прийому. Мета статті – теоретично обґрунтувати роль особистісних ресурсів у ресоціалізації вимушених мігрантів і уточнити умови їх ефективної інтеграції. Використано теоретико-аналітичний синтез підходів соціальної роботи, соціології та психології; узагальнено емпіричні дані щодо воєнної міграції; застосовано структурно-функціональний аналіз інституційних механізмів підтримки та принципи trauma-informed practice. Ресоціалізацію подано як поетапний процес: від десоціалізації застарілих ролей – до засвоєння нових норм і формування оновленої ідентичності та соціальних зв’язків. Центральним механізмом виступають особистісні ресурси: мотиваційна стійкість, рефлексивність, емоційна саморегуляція, соціальна компетентність, гнучкість і самоефективність. Обґрунтовано переваги інтеграційної стратегії акультурації, що поєднує збереження культурної самобутності з участю в інституціях країни перебування. Показано необхідність травма-поінформованих психосоціальних інтервенцій, мовної підготовки, нострифікації та кар’єрного супроводу для зниження «вторинної вразливості». Автор доходить висновку про те, що соціальна робота виконує функцію «зв’язування» між особистістю, громадою та інституціями через кейс-менеджмент, міжвідомчу взаємодію і community-based підходи. Ефективні програми мають поєднувати індивідуальний супровід із розвитком місцевих сервісів, цифрових форматів підтримки та пакетів реінтеграції для потенційних повернень. Розбудова міжкультурної компетентності мігрантів і фахівців та сталі механізми фінансування «соціального маршруту» мігранта є умовами стійкої інтеграції й згуртованості.

СОЦІАЛЬНІ ПРОЄКТИ З ПІДТРИМКИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ У НІМЕЧЧИНІ ТА СИСТЕМА ЇХ МОНІТОРИНГУ

2025-12-12T15:20:48+02:00

Соціальна робота з переселенцями в умовах міграційної кризи, спричиненої повномасштабною війною в Україні, набуває особливого значення як на рівні гуманітарної допомоги, так і в довгостроковій перспективі їх інтеграції в нове соціокультурне середовище. Акцентовано увагу на тому що, соціальні проєкти посідають ключове місце у системі підтримки переселенців з України в Німеччині, знижують ризики їх ізоляції та маргіналізації. Проєкти орієнтовані на стабілізацію психоемоційного стану переселенців, їх професійну підготовку, перекваліфікацію, подолання мовних бар'єрів, ознайомлення з німецькою культурою. Моніторинг соціальних проєктів виступає ключовим інструментом управління якістю послуг, адаптації до змін потреб цільової групи та оцінювання результативності інтеграційної політики. Метою дослідження є аналіз соціальних проєктів Німеччини щодо підтримки українських переселенців, опис моделі їх моніторингу. Методи дослідження: аналіз наукової літератури, міждисциплінарних звітів, емпіричних матеріалів; структурно-функціональний аналіз систем моніторингу; порівняльний аналіз практик соціальної інтеграції; вивчення кейсів (case studies) регіональних і федеральних програм. У статті розглянуто модель моніторингу соціальних проєктів, що діє в Німеччині (на державному, науковому і громадському рівнях), а також описано її принципи, методи, інструменти та індикатори. Наведено конкретні приклади реалізації моніторингових механізмів. Зроблено висновок, що німецький досвід впровадження соціальних проєктів і їх моніторингу у сфері соціальної роботи з переселенцями демонструє високий рівень інституційного розвитку, але потребує подальшої участі представників цільової групи в оцінювальних процесах, гнучкого оновлення індикаторів та посилення обміну практиками між федеральними землями. Моніторинг у цьому контексті не лише виконує функцію оцінки, а й сприяє соціальній інклюзії та сталому розвитку.

СОЦІАЛЬНА АДАПТАЦІЯ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ТА ВІТЧИЗНЯНІ РЕАЛІЇ

2025-12-12T15:27:48+02:00

Метою статті є теоретичне обґрунтування напрямів вдосконалення соціальної адаптації учасників бойових дій на онові зарубіжного досвіду. В статті розкрито актуальність проблеми соціальної адаптації учасників бойових дій, важливість пошуку ефективних шляхів її забезпечення за умов повномасштабного військового вторгнення. Вивчено наукові підходи щодо сутності та значення предмету дослідження, сформовано власне розуміння категорії соціальна адаптація учасників бойових дій ‒ це складний, тривалий та комплексний процес відновлення, пристосування та інтеграції колишніх військовослужбовців у мирне життя, який охоплює соціальні, психологічні, економічні, правові та культурні аспекти їхнього життя. Вона передбачає відновлення здатності особи виконувати соціальні ролі, адаптацію до умов цивільного середовища, формування нових соціальних зв’язків, подолання наслідків фізіологічних та психологічних травм, зміну ціннісних орієнтацій та професійних навичок. Вивчено особливості соціальної адаптації учасників бойових дій у США, Ізраїлі, Німеччині, Франції, Великій Британії, відмічено що із досвіду даних країн можна використати у вітчизняних реаліях. Досліджено стан соціальної адаптації учасників бойових дій в Україні, встановлено тенденцію до стрімкого зростання кількості учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни протягом 2021–2025 років. Відмічено високий рівень діджиталізації адміністративних та соціальних послуг для учасників бойових дій в Україні у порівнянні із зарубіжним країнами. Запропоновано напрями вдосконалення соціальної адаптації учасників бойових дій: розвиток житлових і соціально-побутових програм; забезпечення освітньої та інформаційної підтримки; розвиток партнерства між державою, громадами та громадськими організаціями; підтримка ветеранського спорту та дозвілля; розвиток ветеранського самоврядування; підтримка родин загиблих та зниклих безвісти; цифровізація соціальних послуг; розвиток системи психологічної реабілітації та підтримки; сприяння працевлаштуванню та професійній реінтеграції. Перспективи подальших досліджень полягають у формуванні практичних рекомендацій щодо покращення соціальної адаптації учасників бойових дій в післявоєнний період.

РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ У ПЕРІОД ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ В УКРАЇНІ

2025-12-12T15:31:27+02:00

Мета роботи. Метою даної статті є дослідження впливу децентралізації на соціальну роботу, визначення соціальних проблем і потреб соціальної роботи при впровадженні змін в процесі децентралізації, зокрема – в умовах військових дій, підготовки фахівців по роботі в громаді в Україні. Методологія. Методологією дослідження є аналіз адміністративних змін до соціальних і психологічних аспектів взаємодії між місцевими органами влади та громадянами, аналіз сучасних соціальних програм, узагальнення системи підготовки соціальних працівників, опис теоретичного доробку з даного питання. Наукова новизна. Визначено, що децентралізація стала важливою частиною адміністративно-територіальної реформи в Україні, спрямованої на зміцнення місцевого самоврядування та покращення управління на місцях. Це, у свою чергу, створює нові умови для здійснення соціальної роботи, надання соціальних послуг. Стаття аналізує ключові аспекти змін в організації соціальної роботи, акцентуючи на нових викликах і можливостях. Зокрема, розглядаються деякі питання організаційної реформи надання соціальних послуг на місцевому рівні, питання кадрової підготовки і перепідготовки фахівців, а також зміни в управлінні соціальною роботою на фоні нових політичних та економічних реалій. Висновки. Встановлено, що систему надання соціальних послу в Україні було змінено у зв’язку із впровадженням децентралізації, надавши місцевим органам влади більше повноважень та відповідальності за надання соціальних послуг. Це дозволило підвищити гнучкість і адаптивність системи до потреб конкретних громад, що, в свою чергу, покращило доступ до соціальних послуг для більшості верств населення. На основі проведеного аналізу надано рекомендації щодо сприяння ефективності соціальної роботи в умовах децентралізації, що можуть бути корисними для спеціалістів органів місцевого самоврядування, соціальних служб.

ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА УЧАСНИКАМ БОЙОВИХ ДІЙ ТА ЧЛЕНАМ ЇХНІХ СІМЕЙ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

2025-12-12T15:35:39+02:00

У статті аналізуються основні складові психологічної допомоги комбатантам як напрямку соціальної роботи у контексті їхньої реадаптації до умов громадянського суспільства. Соціальну реадаптацію прийнято розуміти як процес узгодження людини із навколишнім світом, під час якого вирішуються суперечності між певним типом особистості (колишнім військовослужбовцем і членами його сім'ї) і певним типом соціального середовища (новими соціально-економічними умовами і переходом до нового виду професійної діяльності). Зокрема, зазначається, що соціальний захист військовослужбовців – учасників бойових дій належить до найважливіших напрямків військово-соціальної роботи у Збройних Силах і соціальної роботи взагалі. Він є надійною гарантією дотримання прав і законних інтересів особового складу, підвищення престижу військової служби, зміцнення правопорядку і військової дисципліни, підтримки високого рівня морально-психологічного стану військовослужбовців, і, у кінцевому підсумку, є важливим чинником успішного вирішення завдань, що стоять перед ЗСУ у Війні за Незалежність України. Наголошується, що ефективне використання рекомендацій є можливим при поєднанні таких чинників: позитивної мотивації військовослужбовців, спрямованої на процес реадаптації; організації групової та індивідуальної роботи з урахуванням особливостей адаптаційного циклу на усіх етапах надання психологічної допомоги; організації соціально-психологічної підтримки та реабілітації на міжвідомчій основі, розробці та впровадженні механізмів координації взаємодії усіх зацікавлених сторін (міністерств, відомств, громадських організацій, волонтерів тощо); участі у програмах соціально-психологічної реадаптації військовослужбовців спеціально підготовлених соціальних працівників і кваліфікованих психологів-консультантів.

ВОЛОНТЕРИ ЯК РУШІЙ ЦИФРОВІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ В СІЛЬСЬКІЙ ГРОМАДІ

2025-12-12T15:40:13+02:00

У статті розкрито феномен волонтерського цифрового посередництва як чинника цифровізації соціальної підтримки у сільських територіальних громадах України. З’ясовано особливості доступу мешканців сільської місцевості до цифрових сервісів соціальної підтримки, зокрема проблеми цифрової інклюзії людей похилого віку, осіб з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб та інших уразливих груп. Обгрунтовано, що волонтери виконують функції посередників між отримувачами соціальної підтримки та цифровими платформами, надаючи інформаційний супровід, допомогу в реєстрації, консультації з використання електронних сервісів, а також навчаючи базовим навичкам цифрової грамотності. Проаналізовано інноваційні практики співпраці між соціальними службами, громадськими організаціями та волонтерськими ініціативами, що використовують цифрові інструменти для збору потреб, комунікації з отримувачами підтримки, мобілізації ресурсів громади та надання адресної допомоги. Представлено моделі цифрової волонтерської підтримки, зокрема застосування онлайн-спільнот, чат-ботів, сервісів дистанційного консультування та цифрових хабів на базі освітніх і культурних інституцій громади. Доведено, що залучення волонтерів до процесів цифровізації соціальної підтримки розширює доступ населення до соціальних сервісів, підсилює інклюзивність соціальної взаємодії та сприяє формуванню соціальної згуртованості у сільських громадах. У статті систематизовано моделі цифрового волонтерського посередництва на основі аналізу практик сільських територіальних громад.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПОСЛУГИ ДЕННОГО ДОГЛЯДУ ДЛЯ МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ НА БАЗІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В УКРАЇНІ

2025-12-12T15:44:32+02:00

У статті розкрито особливості запровадження послуги денного догляду для молоді з інвалідністю на базі громадських організацій в Україні. Актуальність теми зумовлена зростанням кількості осіб з інвалідністю в умовах повномасштабної війни, а також реалізацією в Україні політики деінституціалізації. Мета статті – розглянути соціальну послугу денного догляду як інструмент деінституціалізації, вивчити успішні практики надання цієї послуги молоді з інвалідністю в Україні громадськими організаціями та розробити рекомендації щодо її запровадження. Автори дослідження наголошують на важливості надання послуги денного догляду саме для молодих людей, які після досягнення 18 років втрачають доступ до дитячих спеціалізованих центрів і програм, що обмежує можливості їхнього подальшого розвитку та соціалізації, оволодіння навичками самостійного життя та праці відповідно до своїх можливостей. Запровадження цієї послуги на рівні територіальної громади сприятиме деінституціалізації догляду за молодими людьми з інвалідністю, забезпечить реалізацію їхнього права на проживання в сім’ї та громаді, на розвиток і соціальну адаптацію. У свою чергу, послуга денного догляду надасть можливість батькам, або опікунам вивільнити час для праці, самореалізації та відпочинку. Розглянуто досвід надання послуги денного догляду громадськими організаціями «Джерело» та «Майстерня Мрії». Визначено, що створення в територіальних громадах центрів денного догляду на базі громадських організацій, засновниками яких часто є батьки молодих людей з інвалідністю, або люди, які є небайдужими до їхніх проблем, має низку переваг: зацікавленість у наданні якісних послуг, наявність досвіду з догляду за людьми з інвалідністю, індивідуальний підхід та застосування інноваційних методів роботи. Розроблено рекомендації щодо впровадження послуги денного догляду для молоді з інвалідністю на базі громадської організації.

ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ПСИХОСОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ПІДЛІТКАМИ

2025-12-12T15:56:29+02:00

У статті розкрито теоретико-прикладні засади психосоціальної роботи із підлітками в умовах сучасних соціокультурних трансформацій, воєнних подій та цифровізації суспільного життя. Обґрунтовано актуальність проблеми, пов’язаної зі зростанням психоемоційних, поведінкових і соціальних дезадаптацій серед молоді внаслідок кризових чинників, зокрема воєнного стресу, інформаційного перевантаження, порушення сімейних зв’язків і зміни соціальних цінностей. Визначено, що підлітковий вік є критичним періодом становлення особистості, у якому особливо важливо забезпечити психологічну підтримку, розвиток резильєнтності та соціальної компетентності. Здійснено аналіз основних наукових підходів до організації психосоціальної допомоги підліткам: системного, гуманістичного, когнітивно-поведінкового, діяльнісного та ресурсно-орієнтованого. Показано, що ефективна психосоціальна робота має інтегративний характер і передбачає взаємодію психологічних, соціальних, педагогічних і комунікативних ресурсів. Системний підхід дозволяє розглядати підлітка у контексті складної мережі соціальних взаємин, гуманістичний – орієнтує на прийняття, емпатію та розвиток внутрішнього потенціалу, когнітивно-поведінковий – забезпечує роботу з дисфункціональними переконаннями, діяльнісний – сприяє формуванню активної позиції, а ресурсно-орієнтований – активізує позитивні можливості особистості. Особливу увагу приділено впливу війни та цифрової трансформації на психіку і поведінку підлітків. Визначено, що сучасні виклики потребують нових форматів психосоціальної підтримки, які поєднують традиційні методи з цифровими технологіями – онлайн-консультуванням, дистанційними програмами самодопомоги, інтерактивними тренінгами розвитку емоційного інтелекту. Підкреслено важливість етичної відповідальності фахівців, які працюють із підлітками у кризових умовах, зокрема дотримання конфіденційності, поваги до автономії клієнта та запобігання вторинній травматизації. Розкрито роль психосоціальної роботи як засобу формування у підлітків психологічної стійкості, почуття безпеки, довіри до світу, уміння долати труднощі та будувати конструктивні соціальні зв’язки. Наголошено, що сучасний фахівець має володіти міждисциплінарним мисленням, емоційною компетентністю, здатністю діяти в умовах невизначеності та застосовувати інноваційні технології допомоги. Доведено, що поєднання класичних теоретичних моделей і цифрових форматів взаємодії забезпечує підвищення ефективності психосоціальної роботи з підлітками, сприяє їхній адаптації, саморозвитку та соціальній активності.

СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА СІМЕЙ З ДІТЬМИ У ДІЯЛЬНОСТІ ЦЕНТРІВ СІМ'Ї: СУЧАСНИЙ СТАН

2025-12-12T16:00:01+02:00

У статті здійснено аналіз сучасного стану соціальної підтримки сімей з дітьми у діяльності центрів сім'ї. Актуальність дослідження зумовлена зростанням потреби у професійній соціальній підтримці родин, особливо в умовах повномасштабного воєнного вторгнення в Україну. У статті здійснено теоретичний аналіз поняття «соціальна підтримка» у контексті соціальної роботи, розглянуто різні наукові підходи до його трактування. Узагальнено погляди вітчизняних науковців, які визначають соціальну підтримку як систему державних заходів, професійних дій та послуг, спрямованих на забезпечення належних умов життя для осіб і сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах. На основі аналізу міжнародного досвіду охарактеризовано функціонування центрів сімейної підтримки у різних країнах світу. Розглянуто діяльність Київського міського центру сім'ї «Родинний дім»: нормативно-правові засади діяльності центру, його місію, основні завдання та ключові напрями роботи. Подано статистичний аналіз динаміки діяльності Київського міського центру сім'ї за період 2022 – перше півріччя 2025 року. Виявлено стабільну позитивну динаміку щодо кількості охоплених осіб (від 15318 у 2022 році до 23166 у 2024 році) та обсягу наданих послуг (від 21141 до 35894 відповідно). У статті узагальнено ключові особливості ефективної роботи центрів сім'ї: комплексність підходу, превентивна спрямованість, використання сучасних підходів, перевага групових форм роботи, розвинена партнерська мережа, адаптованість до потреб громади. Визначено перспективні напрями розвитку таких закладів, зокрема розвиток мобільних форм роботи, впровадження цифрових технологій, посилення співпраці, створення системи моніторингу та оцінки ефективності. Дослідження доводить, що центри сім’ї є необхідним елементом соціальної інфраструктури, особливо в умовах кризових викликів, їхня діяльність сприяє зміцненню інституту сім'ї, формуванню культури відповідального батьківства та забезпеченню психологічного благополуччя всіх членів родини.

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ДО РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ ВІЙНИ ТА ЧЛЕНАМИ ЇХ СІМЕЙ

2025-12-12T16:05:15+02:00

У статті обґрунтовується актуальність використання принципів компетентнісного підходу в процесі підготовки фахівців соціальної сфери до роботи з ветеранами війни та членами їх сімей. Автори акцентують на тому, що сучасні соціальні виклики, пов’язані з забезпеченням психологічної, соціальної та матеріальної підтримки ветеранів та їх близьких, вимагають від фахівців не лише знань і навичок, а й сформованих компетенцій, що інтегрують професійні, соціальні та емоційні складники діяльності. Здійснено аналіз наукових підходів до визначення понять «компетенція» та «компетентність» у психолого-педагогічній літературі. Детально проаналізовано підходи українських та зарубіжних науковців до визначення змісту компетентності. Важливою складовою наукової розвідки стало описання умов організації процесу підготовки фахівців соціальної сфери, орієнтованого на роботу з ветеранами війни та членами їх сімей, з урахуванням сучасних викликів і потреб суспільства. Виокремлено ключові фактори ефективної підготовки, зокрема інтеграцію теоретичних знань і практичних навичок, розвиток міжособистісних і комунікативних компетентностей, формування емоційної стійкості, здатності до адаптації в умовах високого психоемоційного навантаження, а також уміння працювати у мультидисциплінарних командах. Зроблено висновок, що компетентнісний підхід дозволяє формувати інтегровану систему професійних, соціальних і особистісних компетентностей, здатних гарантувати високу якість соціальної роботи, відповідність вимогам сучасного ринку праці та розвиток конкурентоспроможного спеціаліста, готового до викликів воєнного та післявоєнного часу, а також здатного ефективно реагувати на соціальні, психологічні та емоційні потреби ветеранів і їхніх сімей.