ТВОРЧИЙ ФЕНОМЕН ЛЬВІВСЬКОГО КАМЕРНОГО ОРКЕСТРУ «АКАДЕМІЯ» З ПОЗИЦІЇ ІДЕЇ ПЕРСОНАЛІЗМУ

Анотація

Мета роботи полягає у виявленні пасіонарної ролі особистостей в історії Львівського камерного оркестру «Академія». Стаття присвячена діяльності Львівського камерного оркестру «Академія», розглянутої крізь призму ідеї персоналізму. У дослідженні прослідковано, як персоналістичні інтенції видатних митців ініціювали створення колективу, окреслено етапи функціонування оркестру та проаналізовано вплив особистостей керівників і диригентів на його розвиток в часовий період від другої половини ХХ століття до початку ХХІ століття, а саме, до 1920 року.Методологія. Проблематика дослідження зумовила використання комплексної взаємодії ряду теоретичних та емпіричних методів, таких, як: системний (при цілісному дослідженні львівського камерно-оркестрового виконавства як мистецького феномену), історичний (при дослідженні заснування і подальшого розвитку камерного оркестру «Академія»), типологічний (при аналізі типів особистостей керівників та диригентів), аналітичний (при дослідженні тенденцій розвитку оркестру «Академія»), спостереження (при цілеспрямованому вивченні об’єкта дослідження), інтерв’ю (при виявленні ролі персоналістичних інтенцій у розвитку Львівського камерного оркестру «Академія»).Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні концепції діяльності Львівського камерного оркестру «Академія» в період від заснування у 1950 році до 1920 року як результату реалізації персоналістичних інтенцій його керівників та диригентів.Висновки. Історія Львівського камерного оркестру «Академія» за шістдесят років існування (від 1959 до2020) чітко поділяється на два великі періоди, специфіка яких зумовлюється персоналістичним фактором, тобто особливостями роботи керівників колективу. В першому періоді – це в основному діяльність художнього керівника Олександри Деркач, а також концертмейстера-керівника Матіса Вайцнера та помічника концертмейстера, а згодом, концертмейстера і керівника Володимира Заранського. В другому – це діяльність художнього керівника і диригента Мирослава Скорика, концертмейстера-керівника Артура Микитки та диригента Ігоря Пилатюка, що пройшли «школу оркестру» як його учасники в перший період розвитку.