ДЖАЗОВА ЕСТЕТИКА ТА УКРАЇНСЬКИЙ МЕЛОС: ДО ПИТАННЯ ЩОДО ТРАЄКТОРІЇ РОЗВИТКУ ТА ВЗАЄМОДІЇ У СУЧАСНІЙ ВИКОНАВСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

Мета роботи – у статті досліджується розвиток джазової естетики та її взаємодія з українським мелосом, зокрема в контексті сучасного джазового виконавства в Україні. Метою є розгляд еволюційних шляхів джазового мистецтва як яскравого музичного явища в Україні, аналіз його взаємодії з національними традиціями та виокремлення специфічних ознак українського джазового стилю. Методологія – у роботі застосовано історико-культурологічний підхід, який дозволяє простежити розвиток джазової музики в Україні з початку ХХ століття до сьогодення. Використано методи музикознавчого аналізу для вивчення основних етапів формування українського джазу, а також порівняльний підхід для виявлення впливу міжнародних тенденцій на національну музику. Наукова новизна – у статті вперше системно досліджується роль джазу у формуванні української музичної ідентичності з акцентуванням взаємодії джазових і українських народно-пісенних елементів.Особливу увагу автором приділено впливу історичних та соціальних аспектів на розвиток джазу в Україні. Також досліджена творчість українських джазових музикантів, таких як Ігор Хома, Сергій Давидов, Марина Юрасова, які зуміли поєднати традиційні мелодії з джазовими інноваціями. Висновки – розвиток джазу в Україні є результатом складного процесу взаємодії культурних впливів.Українські джазові музиканти успішно адаптували музично-стильові показники джазового мистецтва до національної музичної традиції, що сприяло формуванню унікальної української джазової школи. Сьогодні український джаз активно інтегрується в міжнародний культурний простір, зберігаючи при цьому свою національну ідентичність. Внесок таких виконавців, як Ігор Закус, Наталія Лебедєва, Сергій Давидов, Олексій Пєтухов, демонструє важливість синтезу джазу з іншими жанрами для збагачення музичного ландшафту України.