ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОНЦЕРТНОГО ЖАНРУ ДЛЯ ТУБИ

Анотація

У статті викладено історію становлення та розвитку жанру концерту для туби як системного, багатоскладового явища. Зазначається, що з моменту створення, туба в оркестрі, духовому оркестрі та інших ансамблях відігравала чітко визначену роль, яка мала забезпечувати басову лінію та основну гармонію в ансамблі. Сама ідея соло на тубі, не кажучи вже про повний концерт, у перші роки здавалася неймовірною. У ХХ столітті завдяки новаторським композиторам і виконавцям ми спостерігаємо переосмислення ролі інструменту та відкриття його більшого потенціалу. Мета статті – простежити шляхи формування та еволюції концертного жанру для туби. Методологія дослідження базується на наступних методах:- описовому – при висвітленні процесу розвитку тубного виконавства в концертному жанрі та його особливостей; – аналітичному – при дослідженні виконавської творчості гри на тубі на різних етапах її становлення; системному та компаративному методах. Наукова новизна полягає у спробі сформувати лінію послідовної еволюції жанру концерту для туби та визначити його періодизацію. Висновки. Концерт є одним із провідних жанрів, який дозволяє продемонструвати весь спектр виражальних і технічних можливостей туби. Все частіше можна спостерігати спроби узагальнити творчість композиторів у концертному жанрі – від його зародження до ХХІ століття. За останні десятиліття цей жанр пройшов значний еволюційний шлях і зазнав найінтенсивніших різнобічних змін. Становлення жанру концерту для туби припадає на 40–50-ті роки XX століття. Разом із концертами для труби, валторни та тромбона він утворює певну рангову структуру – концерт для мідних духових інструментів, який загалом матиме, певні спільні риси, властиві лише цій групі. Засновниками жанру концерту на тубі є відомі виконавці та композитори Р. Воган-Вільямс, Е. Грегсон, Е. Боцца, М. Арнольд, І. Елгізер, Л. Колодуб. У творчості українських композиторів також можна спостерігати використання максимального арсеналу виразових можливостей туби. Особливо відзначено новаторського представника київської національної композиторської школи В. Рунчака, знаменитий цикл «Homo ludens» у ньому – твір «Homo ludens VIII» – три присвяти для туби соло (2011). Проаналізовано та виявлено основні напрямки жанрово-стильової модифікації сучасного концерту для туби.