ЕКСПРОМТИ ФРЕДЕРІКА ШОПЕНА: ВИКОНАВСЬКИЙ АСПЕКТ

Анотація

Дослідження присвячене жанру експромту у творчості Ф. Шопена, його стильовим особливостям, структурним характеристикам та виконавським інтерпретаціям. У роботі розглядається історичний розвиток жанру, його зв’язок із романтизмом, а також місце експромтів у загальному контексті творчості композитора. Жанр експромту, що виник у добу романтизму, поєднує імпровізаційність, ліричну виразність і камерний характер. Його попередником був Ф. Шуберт, експромти якого мали тричастинну форму з контрастними розділами та опорою на певний піаністичний прийом. Ф. Шопен розвинув жанр, надавши йому більшої гармонічної гнучкості, вишуканої мелодики та витонченої фактури. Його експромти поєднують риси ноктюрнів, етюдів і балад, що робить їх особливо цікавими для аналізу та виконавської інтерпретації. Попри невелику кількість творів у цьому жанрі, експромти Шопена стали знаковими у фортепіанному мистецтві та отримали широке визнання серед виконавців. У ході дослідження проведено порівняльний аналіз інтерпретацій експромтів Ф. Шопена у виконанні Євгена Кісіна та Клаудіо Аррау. Виявлено суттєві відмінності в їхніх виконавських підходах: Є. Кісін акцентує увагу на чіткості артикуляції, деталізації фактури, динамічних відтінках та мінімальному використанні педалі, що забезпечує прозорість звучання. Натомість К. Аррау віддає перевагу плавному фразуванню, насиченій педалізації та м’якому, оксамитовому тембру, що створює відчуття легкого імпресіоністичного забарвлення. Отримані результати сприяють глибшому розумінню специфіки виконання експромтів Ф. Шопена та їхньої ролі в розвитку фортепіанного мистецтва. Перспективними напрямами подальших досліджень є аналіз інтерпретацій інших піаністів, дослідження впливу експромтів на творчість наступних поколінь композиторів, а також вивчення особливостей фразування, динаміки та педалізації в контексті різних виконавських традицій. Додаткову цінність становить розгляд взаємозв’язку експромтів із іншими жанрами у творчості Шопена та їхнього впливу на формування сучасних виконавських підходів.